Не перестаю і не перстану дивуватися обмеженості, глупоті, банальній пошлості- липкій і до нудоти бридкій, що присутня в колах переважно заробітчан, або напаки, гоп-стоп компаній, і ,вибачайте, сама ненавиджу це абстрактне, але наявне поняття, провінціалів.

Ну якщо ти п"яне, не дуже розумне(але то таке, з ким не буває і кого в тому винуватити), та ба! немите і зовсім несимпатичне, то шкутильгай собі по мірі своїх можливостей додому, а не чіпляся зі своїм "Дівчино,як вас звати?", "Хочете,я вас додому проведу?", "Може в кафе сходимо?"...

А іноді моторошно...ба вся та обмеженість межує з якимись психічними розладами (все-то правду кажуть, горілка до добра не доведе), надмірною самовпевненістю (а якже, перший хлопець на селі. Лиш забув бідолаха, що село те навіть на карті не намальоване) часто зв"язаною з агресивністю. І найпечальніше, що вони-то майже не винні ні в неосвіченості своїй, провінційності, озлобленості...Печально.І страшно ходити вулицями вночі. Особливо, коли воно, п"яне, нерозумне, немите і несимпатичне, тихо прощається: "Ми ще обов"язково зустрінемось".

Дурне, дитячо-дівчаче самозалякування і нагнітання обстановки. І все одно - неприємно, бридко і лячно.

1. Зелене волосся ( хоча б частково)- це нормально?
2. Дівчина- барабанщиця - це нормально?
3. Кохати по-справжньому, але не лише одну людину, - це нормально?
4. Чекати зустрічі з інопланетянами чи привидами - це нормально?
5. Бути дитиною в двадцять - це нормально?

Це дуже гостро відчувається,коли наше життя межує з полями, лісами...живою природою. Чужерідність, повне непорозуміння, взаємовідштовхування та абсолютна штучність. Ось чим є наше життя на лоні природи.
Моя свідомість відштовхує його. Мої очі не вірять тому, що бачать... Іноді це відчуття несумісності таке сильне...до запаморочення.

Ніколи не помічала...але сьогодні впевнилася в цьому...

А взагалі,наша планета - це ядро величезної молекули!А місяць- це електрон!!!ось так!!!

От знов в мене паскудний настрій...вірніше навіть стан душі.....паскуднооо..це в мене трапляється,коли в мене купа вільного часу на роздуми....от і придумую собі,що я нікому не потрібна і т.д.......і взагалі стан такий ніби ніколи все не буде добре.....ненавиджу цей стан...!!!!

Немає що робити...сиджу дома...хворію.....створила щоденник...це вже третій...але попередні в мене були на інших сайтах...але з того нічого не вийшло..бо в мене не було часу займатися тими щоденниками і вони десь позникали(((
щось мені здаеться,що не зможу я розібратись в цій хитрючій системі...хоча...побачимо....
ось зараз не знаю як зробити так,щоб вийти на список усіх ЖЖ???....відчуваю себе такою безпомічною.....хотіла б хоч почитати,що за користувачі є....а не можу((((